«Щось гарне та недороге»

Трохи всупереч собі, хочу сказати кілька теплих слів про індустріальний інтер'єр. В основному вони у мене асоціюються з неохайністю та безгрошів’ям, а з польським виданням – до того ж із хламовою архітектурою ПНР, наполегливо реанімованою у різноманітних піарах, розрахованих на наївних, західних туристів.

Руйнування війни не залишило багатьох постіндустріальних об’єктів прямо з землі обітованої Вайди, які сучасний повстанець міг би творчо адаптувати, перекинувши міст між поколіннями. Заводи дев’ятнадцятого століття з червоної цегли, старі лікарні, стайні, млини, казарми та інші подібні пам’ятки, де могли розміститися бутик-готелі, ресторани та стильні офіси, здебільшого зникли. Залишився вивітрений бетон сокреалу, горілки та оселедця в газеті, Dworzec Powiśle, логотип SAM і кілька поетичних назв: Jutrzenka, Zorza, Aurora – якраз для назв напоїв. Так нічого...

фото: http://warszawa.naszemiasto.pl/

Хоча новій архітектурі бракує автентичності, є численні спроби адаптувати комерційні приміщення в стилі лофт. Деякі досить успішні. Приватна теорія змови говорить мені, що саме відсутність інвестиційної сили є ключовим аргументом у виборі цього, а не іншого стилю. Інсталяції, що в’ються вздовж стелі, ледь стерті стіни, відсутність дорогих підлог і тканин для декорування вікон, прості меблі з місцевих сосен, відсутність аромату – все це відсилає до краківської сентенції, згаданої на самому початку. Як у пісні - back to no 1. Молодь охоче ковтає естетичну сировину та caffe latte, що подають у грубій корчмі по десяток зетів кожна. І не пропускає випас а-ля буржуа ...

1. фото www.bloglovin.com

фото: http://justthedesign.tumblr.com/

Порочна доля зробила мене спадкоємцем жерстяної зали тридцятилітньої давнини, верху потворності з котеджно-промисловим походженням, характерним для періоду польських компаній. Після цього виникла потреба – довго відкладене розширення складу та офісу, які раніше містилися в ще потворнішій будівлі того ж часу – Інституті промислової хімії на вул. Rydygier у Варшаві.

Внутрішня боротьба витратити якомога менше, але хоч якось вийти, тривала деякий час. Мене кинуло зсередини і ззовні. А це йти до кінця, зносити до нуля і будувати з нуля, а це максимально економно використовувати ресурси і навіть не фарбувати фасад. Вийшло – як завжди – посередині. Щоб постраждала естетична чутливість, треба вийняти змію з кишені — якщо вона у вас є — звичайно. Безкоштовно навіть лофт не зробиш.

Фото: www.bloglovin.com

фото: Pinterest

Перегляд Pinterest для натхнення був корисним. Архітектурно нейтральні споруди, пристосовані під офісні потреби, не є сильною стороною цього порталу, але щось знайдеться, фахова література і – трохи всупереч собі – ми помахали простеньким проектором. Видима конструкція даху, скління з індустріальної сталі, безцінні в таких випадках малобюджетні IKEA, меблі власного дизайну та виробництва. Хлопці зі складу, окрім столика з піддонів та скла, обіцяють навесні власноруч зроблені чохли з ялинки, які мають прикрасити паркінг. Автентичні промислові світильники Металургічного заводу Predom-Mesko з 1979 року, завершені та відреставровані нашими великими зусиллями, привносять особливу якість у наше нове місце. Дух соціалістичної праці переплітається з капіталістичною дійсністю у позачасовому колажі. А трудящі працюють...